Доброго дня, Наталіє Миколаївно.
Доброго дня.
З вашого дозволу повернемося у той час, коли ви були випускницею нашого ліцею. Будь ласка, розкажіть якою була школа тоді та як пройшло ваше дитинство у ній?
- Моє життя тісно пов’язане з нашим ліцеєм: тут я навчалась з 4го по 10 клас, після закінчення школи розпочала свою педагогічну діяльність 1989 року у Ємільчинській середній школі №1 учителем, з 1997 року по 2021 рік (24 роки) була заступником директора з навчально-виховної роботи, а з липня 2021 року працюю директором Ємільчинського ліцею №1. Отже, 40 років мого життя віддано нашому закладу освіти. Ємільчинська школа №1 завжди і в усьому була першою: тут працювали і працюють прекрасні педагоги, які люблять свою справу і навчають дітей бути чесними, цілеспрямованими, досягати успіху і дбати про успіх інших. Ми завжди пишалися тим, що дух науки, знань, руху вперед наповнював наше шкільне життя. Мої шкільні роки були веселими, щасливими. Наш клас був дружним у всіх починаннях: від активної роботи на уроках до збору макулатури, металолому, хмелю, картоплі, льону; проведення вечорів, походів, просто доброї шкільної дружби.
Чи був у вас улюблений передмет?
Так. Як у кожного школяра, у мене були улюблені предмети. Але найбільше я любила літературу. І не тому про це я кажу, що стала учителем літератури, а й тому, що читання художніх творів розвиває мислення, уяву; допомагає пізнати самого себе, знайти відповідь на життєві питання, аналізувати вчинки людей, свої вчинки, робити висновки для себе. Книга допомагає нам сформувати свої погляди, смаки, ціль у житті. Вона вчить нас думати. А це важливо для особистості.
А що до вашої особистості ви були активною чи замкненою?
У шкільні роки я була активною, життєрадісною. Займалась у шкільному хорі, дівочому ансамблі, танцювальному гурті, який діяв при Будинку культури. Ми виступали на шкільній і районній сцені, їздили з танцювальними композиціями у села нашого району. Було цікаво. Також, будучи командиром класу, потім членом учнівського активу школи, я прагнула організувати своїх однолітків до цікавих справ, свят. І мені це вдавалося. За підтримки однодумців була ініціатором новорічних номерів, костюмів. Шукали і знаходили металолом, макулатуру там, де, здавалося б, неможливо знайти. І завдяки нашій енергійності клас був частенько переможцем різних змагань. Брала участь і в спортивних змаганнях з легкої атлетики, бо добре бігала та стрибала у висоту та довжину. Ні, замкнутою не було коли бути, всюди хотілось встигнути.
Наш клас налічував 38 учнів. Ми були різні, але добрі і товариські. У старших класах з нами навчались діти з сіл (Чміль, Горбове) і ми були однією сім’єю. І сьогодні всі ми добрі друзі, зустрічаємось, спілкуємось, тримаємо зв’язок. Серед нас є інженери, військові, лікарі, медсестри, учителі, фінансисти, правоохоронці, юристи, зв’язківці, будівельники і просто хороші люди. Я пишаюсь своїми однокласниками!
У 1985 році ви стали випускницею нашого ліцею. Цікаво, які були екзаменаційні предмети і в якій формі вони здавались?
Це були 80ті роки минулого століття. Учні обов’язково здавали екзамени у 5,6,7,8,9,10 класах. У 5му класі – математика, у 6-му – українська література, у 7-му класі писали переказ, у 8-му (випускному, сьогодні 9-й клас) було чотири екзамени (мова, література, англійська, історія). У 9-му знову математика, а в 10 – му випускному класі їх було чималенько, і всі обов’язкові: українська мова (твір), українська література, російська література, історія, англійська мова, біологія, хімія, фізика. На усні екзамени готували білети з 3-4-х питань, серед яких одне практичне (Розв’язати задачу, розповісти вірш, провести дослід, попрацювати з картою). Учневі треба було докласти максимум зусиль, щоб отримати бажаний високий результат своєї праці. А письмові екзамени показували результат нашого уміння мислити, аналізувати, розв’язувати, висловлювати письмово свої думки.
Чи задоволені ви результатами свого навчання?
Результати мого навчання у школі були відмінні. Тільки хімія була для мене складнішою наукою і з цього предмета я мала добрий результат.
Як ви вважаєте результати навчання впливають на подальше життя?
Результати навчання у школі це знання, уміння, навички, якими володіє учень і може їх використати у самостійному житті при розв’язанні тих чи інших проблем, у тій чи іншій сфері діяльності. Чи впливають результати іспитів на життя учня і його кар’єру у майбутньому? Впливають. Для подальшого навчання потрібен хороший результат навчання у школі. Якщо він є, то й навчатися у закладі вищої освіти буде легко і цікаво. Та й загальний розвиток, який дають нам шкільні предмети, допомагає успішній соціалізації.
Чи знали ви на кого підете навчатись?
- Ми всі мріємо у дитинстві бути акторами, співаками, космонавтами… Мої мрії були подібними. Я ще хотіла вирощувати квіти у парниках чи на великих плантаціях. Також мріяла працювати бібліотекарем. Щоб можна було зачитуватись книгами. Але з дитинства у моїй сім’ї був культ учительської праці. Мама моя була учителем української мови та літератури, тому кожного дня я бачила її підготовку до уроків, великі пачки зошитів, які вона приносила додому перевіряти. Часто готувала цікаві позакласні заходи. Я дослухалась до цього процесу. Мама була першим наставником у виразному читанні віршів, розповідала найцікавіше з прочитаного, рекомендувала , що варто було б прочитати. Вона любила і любить дітей і цю любов прищепила мені. Тому я вибрала професію учителя.
То можна вважати, що ваша мама надихну вас на вибір професії?
Мій вибір був самостійний і про нього я не жалкую
Де ви здобували вищу освіту?
Отримала я спеціальність на філологічному факультеті Житомирського педагогічного інституту ім. І. Франка. Сьогодні – це Житомирський державний університет. Студентське життя було цікавим, а навчання набагато складнішим ніж у школі. Від студентів вимагалось серйозне самостійне навчання, опанування новими предметами, методиками роботи з дітьми різних вікових категорій. Я була відповідальною студенткою, бо знала, що потрібно максимум навчитися, щоб стати хорошим спеціалістом. І в той же час ми вміли відпочивати, проходили педагогічну практику у дитячих таборах та школах, працювали у молодіжних будівельних загонах.
Минуло багато років, чим для вас є ліцей?
Ліцей №1 – це мій другий дім. Тут проходить більша частина мого життя. Я люблю свою професію, наш навчальний заклад. Все моє професійне життя пройшло тут. Я щаслива, що залишилась на своїй малій батьківщині.
Нажаль, в нас останні роки дуже тяжкі. Чи впливає це на освітній процес?
Сьогодення поставило перед всією Україною величезний виклик. Ліцей навчився проводити заняття дистанційно, реагувати на сигнали повітряної тривоги. Потрібно психологічно підтримувати наших дітей, вселяти у них надію на щасливе майбутнє. Ми також на передовій, але освітянській передовій, і прагнемо виконувати свою роботу якісно. Ми все зробимо, що від нас залежить, щоб наші діти стали щасливими і успішними. Освітній простір нашого ліцею сприяє цьому.
Яким ви бачите ліцей в майбутньому?
Я хочу бачити в майбутньому, перш за все, мирну Україну зі щасливими родинами. У нашому ліцеї – радісних і здорових діток. І надіюсь, що ми зможемо зробити капітальний ремонт корпусу №2 та оновити його внутрішній дизайн яскравими і затишними кольорами щасливого дитинства.
Що ви хочете побажати вашим учням?
Дорогі ліцеїсти, бажаю вам мирного неба, міцного здоров’я, успішного навчання і щасливого дитинства у нашій прекрасній Україні. Слава Україні!
Героям слава!.